Olek писав:А кто сказал, что это война? Украинское руководство уничтожает ненужные кадры (которые могут прийти и спросить, почему на местах все те же рожи и все те же поборы), Россия своих нациков сплавляет нам. В итоге выгодно обеим сторонам - уничтожают ненужное население. Вы посмотрите, во что одеты наши солдаты? Неуставная форма - или сами купили, или волонтеры. На счетах деньги есть, но вместо реального обеспечения - или попил, или показуха. Посмотрите то же Громадське. 32 блок-пост. 20 трупов ради точки в поле. Людей просто используют как мясо.
Щодо України — не погоджусь, що це є цілеспрямоване знищення патріотів, що б там не казали у вирі емоцій. Влада просто банально некомпетентна у військових та оборонних питаннях. А це призводить до помилок. Компетентні кадри, що будуть готові до нових викликів та засобів ведення війни, поки що ще куються в боях. По-друге, люди туди їдуть переважно добровільно через переконання.
Що стосується волонтерства, то влада, була б вона троха більш компетентною, могла б почати реформування системи фінансування та забезпечення армії. Дивіться, в нас в країні у сфері оборони досі поширений совєтський принцип забезпечення: якась там структура під абстрактною назвою «держава» має виробити спорядження та зброю на державних же заводах, в них же купити і самій поставити.
В усьому цивілізованому світі більшу частину забезпечення (зокрема і зброю також) робить приватний сектор та приватні компанії, які, по-перше, конкурують між собою за якість, по-друге, роблять величезний соціально-економічний ефект, надаючи нові робочі місця та оздоровлюючи економіку держави, по-третє, більш гнучкі до потреб армії.
В будь-якому випадку, майбутнє української армії має саме такий вектор, який зараз тільки вимальовується.
Те, що влада досі не може ввести свої санкції проти тих же бортів, що літали до окупованого Криму, — це знову ж таки питання, пов'язане не стільки з інтересами України і численною п'ятою колоною, яка досі там марить (чи то ідейно, чи то за гроші) про так званий «братський народ», а з бюрократією та недолугістю усього державного апарату, який є тотально неефективним. Не дарма ж деякі кажуть, що це йде війна сильної державної машини РФ та сильного суспільства України.
Alександр писав:Сдержанным нужно стараться быть всегда. Это относительная черта сильных людей, верящих в свою правоту.
К сожалению, мы проигрываем России по всем параметрам и Запад нам особо не помогает, в отличие от помощи когда-то Польше и Прибалтике
Да и мы сами особо ничего толкового за почти год не сделали. Так, показательные выступления экс-депутатов тягнибоков с мирошниченками.
Польща та прибалтийські держави були країнами меншого масштабу та менш складними у суспільно-історичному плані, ніж Україна. Тому коли Україну порівнюють з Прибалтикою чи Польщею, це не завжди є коректно.
В Заходу справи йдуть більш масштабні, тож Україні треба просто дочекатись повного його входження до справ, а тим часом робити своє діло самому. Зміни в цій країні будуть хочемо ми або влада цього чи ні. А з РФ у майбутньому відбудуться значно більш цікаві речі, на які буде цікаво поглянути.
Alександр писав:
Мы находимся в той ситуации, когда с Россией нужно не воевать, а договариваться. Иначе можем потерять и то, что осталось. Честно говоря, думал, что Порошенко сразу это сделает, а не будет глаголить про "конец АТО за тыжни". Воевать без сил и ресурсов с разваленной экономикой нельзя! Это аксиома!
А пока для авиационной отрасли вообще и аэропорта Харькова в частности возвращение Аэрофлота в регионы будет значительным подспорьем.
Домовитись з Росією в даний історичний момент апріорі неможливо. Цей конфлікт є в першу чергу сутто цивілізаційним та світоглядним (причому вже не першим в історії України). Це колізія країн з різними інтересами: країни, що хоче будувати своє життя та долю на землі своїх споконвічних пращурів, та імперії, яка принципово не хоче відпускати край, який є єдиною ланкою, що пов'язує культурно та цивілізаційно Москву із розвинутим світом, і дає далі можливість замість власного розвитку банально пити соки сусідів.
РФ традиційно все валить на Захід, знімаючи з себе відповідальність, але це і не дивно для народу з переписаною історією, занедбаною культурою та слабкою політичною нацією, яку вже втретє намагаються побудувати після двох суспільних зламів, не давши їй жодного шансу навіть скластися та усталитись.
Домовлятись з РФ можна або с позиції сили та гідності, або на правах «молодшого брата», обираючи собі долю наступні десятиліття бути і далі занедбаною колонією Москви. Іншого не дано.